Полтавский музыкальный портал поиск полтавской музыки связь с администратором Полтавского музыкального портала

Полтавский музыкальный портал

Вход участника: 
 
вход в Полтаский музыкальный портал
помнитьЗабыл
Музыка по стилям:
DJs
Авторская песня (2)
Акустическая музыка (1)
Альтернатива (2)
Джаз
Металл (1)
Панк (1)
Поп (1)
Рок (4)
Рэп, хип-хоп (2)
Фолк

Реклама
Реклама
«Три дні не милися і не голилися» або Як Полтаву заВіяло

Автор: Ялина, Анна Ганжа
Фото: Ромко [Suc], Ялина, Анна Ганжа

Раптово повалив сніг. На такий зазвичай кажуть «лапатий». Швидше, швидше через темний безлюдний парк на звуки, на світло і в тепло. Так неочікувано зима війнула останніми холодами, так Полтава зустріла гурт «Вій», який нарешті завітав до нашого міста (якраз в розгарі довгого 3-місячного концертного туру) з виступом, що відбувся у рок-кафе «Villa Крокодила».

— Ви ж не вперше у нас? Оглядали місто раніше? — питаюсь у групи. — Да нет, мы только памятник Гоголю и видели, когда на «Мазепу» приезжали, — відповідає ніби з докором барабанщик Коля Родіонов.

Власне, назва гурту у багатьох відразу викликає асоціації з Гоголем, втім, фронтмен і вокаліст гурту Дмитро Добрий-Вечір не схильний прив’язувати персонажа української міфології до персоналії Миколи Васильовича: «Гоголь так само запозичив образ Вія з фольклору, а не вигадав його». Перед концертом — декілька інтерв’ю місцевим ЗМІ, оскільки через накопичену втому (в попередні два дні гурт виступив у Кіровограді і Черкасах) учасники «Вія» не змогли відвідати прес-конференцію, на яку їх було запрошено.

Мляво розігрівши публіку, місцеві гурти «City Fires» і «ДельТора» (остання виконала, окрім іншого, ще й два кавери на пісні «Вія») врешті запросили на сцену хедлайнерів. Я чула «Вій» на багатьох фестивалях різноманітної стильової спрямованості (на «важкому» «Тарасі Бульбі», драйвовій «Рок-Січі», етнічних «Шешорах», просто україномовному «Мазепа-фесті»), де публіка збирається дуже різна — від яскравих представників найрадикальніших субкультур до звичайних місцевих забулдиг — але скрізь гурт органічно вписувався в канву будь-якого фестивалю і повсюди слухачі приймали їх тепло, очікуючи появи на сцені «гуру язичницького року». Таке враження, що музика «Вія» універсальна, хоч на неї й вішають ярлики «дарк-фолку», «готики», «неофолку» і ще безлічі стилів. Будь-яка музика починається із відчуття певної енергетичної спорідненості, яку так важко передати словами. Із «Вієм» у мене пов’язано надто багато дуже особистих вражень і почуттів, щоб утриматись від суб’єктивізму в оцінці їхнього клубного виступу в Полтаві. А він, перший у своєму роді (і, дай Бог, не останній), на мій погляд, цілком і повністю удався...

20-ліття групи було не єдиною новиною, яку гурт привіз до нас із Києва. Після 7 років студійного мовчання, «Вій» записав свій третій офіційний альбом «Йшов я небом», презентація якого відбулась на початку літа у київському «Route 66». «Платівка містить 9 пісень про любов», — розповідає журналістам лідер гурту Дмитро Добрий-Вечір. Від себе додам: пісень ліричних за звучанням і настроєм, любов у яких показана різна, щоразу інша, багатогранна, але врешті-решт одна, всеохоплююча: любов до Батьківщини, любов батьківська, любов до друзів — до тих, які назавжди пішли із цього світу, і тих, які просто пішли від нас, любов чоловіка до жінки і жінки до чоловіка, любов до природи, любов до справжнього, чистого...

Трекліст полтавського виступу включав як пісні з нової програми, так і старі, добре відомі слухачам, «хіти». Із залу періодично лунали прохання заграти «Очі відьми», «Хату скраю села», але Дмитро Добрий-Вечір тактовно натякав, що ще не час, мовляв, дійде діло і до них. У перервах між піснями Дмитро розповідав історії написання деяких текстів («Сюжет пісні „Йшов я небом“ мені наснився, у цьому сні я зустрів нашого покійного барабанщика Дмитра Підлуського і нашого колишнього перкусіоніста Салмана»), відкрито ділився спогадами чи пояснював зміст («Пісня „В темнім лісі уночі“ — про кохання чоловіка до русалки. Не знаю, як у них там все технічно відбувалось, але врешті так і не склалось, та й мати хлопця такої невістки не хотіла, бо для неї треба будувати басейн» :) ).

До Полтави «Вій» завітав наразі сталим складом: згаданий тут вже неодноразово Дмитро Добрий-Вечір (музика, тексти, вокал, бас-гітара, комуз), мовчазний і загадковий Олександр Гросман (гітара), юний Дмитро Крузов (акустична і електрична гітари, укулєлє), веселий Микола Родіонов (барабани) і тендітна Леся Рой (клавіші, скрипка, духові, бек-спів), яка ще й, окрім усього іншого, заспівала для полтавців «Різдвяну баладу». До речі, на згадку про Полтаву один із давніх прихильників і друзів гурту вручив Миколі Родіонову футбольну фанатську «розу» — шалик ФК «Полтава». Тепер за наших вболіватимуть і в Києві:)

Декілька хвилин скандувань «На біс!», нестихаючі оплески і посмішки на обличчях танцюючих довели, що перший «повнометражний» візит «Вія» до Полтави надовго запам’ятається усім присутнім. Чекаємо ще!

П. С. Висловлюємо подяку всім причетним до організації концерту.

Ялина

* * *

 

Ознака суперового концерту — зірваний голос і біль у долонях від шалених оплесків. А ще неймовірна кількість отриманого позитиву і драйву. Все це повною мірою роздавалося на концерті гурту «Вій», що відбувся 25 березня у «Villa Крокодила».

Це вперше «Вій» завітав до Полтави із сольним виступом. До цього часу були двічі у рамках фестивалю «Мазепа fest». Та, проте, по завершенню свого виступу, музиканти обіцяли повернутись до нашого міста уже восени.

На розігріві виступали молодий полтавський гурт «City fires» та рок-ватага «ДельТора».

Та ось, нарешті, на сцені — довгоочікуваний «Вій»! У руках Дмитра Добрий-Вечір незвичний інструмент (пізніше ми дізнаємось, що то комуз — киргизький народний інструмент, якому для зручності зробили лади, і відтоді він став українським народним). Поруч з солістом — мультиінструментальна Леся Рой (скрипка, флейта, клавішні інструменти, додатковий спів etc.), Олександр Гросман (електрична гітара, акустична гітара, додатковий спів), Дмитро Крузов (електрична гітара, акустична гітара), Микола Родіонов (барабани). До речі, окрім комуза, ми почули ще один цікавий інструмент. В одній із пісень виконувалось соло на укулеле — це така маленька чотириструнна гавайська гітарка (на якій грала Мерлін Монро в «У джазі лише дівчата», пам’ятаєте?).

В творчому доробку гурту пісні різноманітного змісту та настрою. Проте, того вечора настрій полтавців був настільки піднесений зустріччю з улюбленим гуртом, що навіть найсумніші тексти слухалися з посмішками і закінчувались радісними вигуками. Я думаю, що музиканти нас за це пробачать і зрозуміють, бо далеко не кожного дня до нас приїздять культові українські рок-гурти.

Мабуть зайвим було б разповідати, наскільки щирими та гучними були оплески, а у кінці скандування «Біс, біс!!», все одно словами не передати ні тієї атмосфери, ні того почуття захоплення, що завжди лишає по собі жива, справжня, якісна музика.

На останок, хочеться привітати гурт «Вій» з 20-ою річницею та побажати музикантам мирного неба над головами, весни у серцях, та вдалих доріг під ногами!

Анна Ганжа

Комментирование статей отключено.
©  2006 — 2017
Полтавский музыкальный портал

При использовании материалов
ссылка на сайт обязательна.
Сделано в
Веб-мастерской Фокс
Информация о сайте