Полтавский музыкальный портал поиск полтавской музыки связь с администратором Полтавского музыкального портала

Полтавский музыкальный портал

Вход участника: 
 
вход в Полтаский музыкальный портал
помнитьЗабыл
Музыка по стилям:
DJs
Авторская песня (2)
Акустическая музыка (1)
Альтернатива (2)
Джаз
Металл (1)
Панк (1)
Поп (1)
Рок (4)
Рэп, хип-хоп (2)
Фолк

Реклама
Реклама
По дорогах лівого берега (на «автомобілі» з трициліндровим двигуном любові)

Автор: Ялина
Фото: Ромко [Suc]

Їх троє. І тут широке поле для шукання символізмів, замішування теорій щодо трьох поколінь й іншого й іншого… Їх троє, як "мушкетерів, ведмедів, богатирів, "троє царів", тополів на Плющихє…", список можна продовжити…

І, напевно, це число любить не лише Бог, але й прості смертні. Юрко Андрухович, Сергій Жадан і Любко Дереш вирішили потішити своєю присутністю (і, звичайно, творчістю) жителів далекого і не дуже сходу України, об'єднавшись на 7 днів у турі Лівобережжям. Цього разу приводом для книжки став саме тур, а не навпаки, як це у нас заведено. Тим не менше, сама книга під чаруючою й інтригуючою назвою "Трициліндровий двигун любові" вийшла свого роду ексклюзивною, бо зібрала під однією обкладинкою те, що раніше треба було шукати і читати під декількома. Армійські оповідання Юрка Андруховича (старанно відксерені й переписані з першопублікацій у колишньому "Прапорі", по причині відсутності їх у власному архіві), міні-есеї та оповідання Любка Дереша, які теж раніше з'являлися в Інтернеті та свіженька проза Сергія Жадана, дещо з якої, в принципі, можна було за бажання знайти на сторінках інших друкованих видань. Так от, зібравши все це докупи в одній книженції, завівши свій трициліндровий двигун (такий механізм, як виявилось, мали старезні автомобілі, які, за словами авторів, "кашляли і пхикали") любові, ці троє поїхали декламувати зразки власної творчості. Принагідно на кожній зупинці лишаючи частинку цієї самої любові, завдяки якій все й рухається.

Якщо наймолодші двоє (себто Жадан і Дереш) вже бували в Полтаві (і не раз), то Андрухович був тут уперше в житті. "Тому я взагалі очікую виключно якихось потрясінь і несподіванок, позитивного плану, звичайно", - зауважив він з цього приводу.

7 жовтня вони мали третю (знову це число!) за ліком зупинку на шляху Лівобережжям, черговий своєрідний форпост олітературення широких мас, саме у Полтаві. А цьому місту властиво посміхатися. От воно й посміхалося, витягнувши "заникане" на попередні два дні сонце з кишені. І ніщо не заважало людям прийти до книгарні "Клубу сімейного дозвілля" о другій дня й отримати автограф письменників. У душному приміщенні, в яке напхалося, поступово пересувалося і перемішувалося більше півсотні осіб, відбувалося якесь змішане дійство з автограф-сесією, прес-конференцією, обміном враженнями і масовою закупкою літератури… Хто що мав під рукою - на тому й писали свої побажання письменники. Жадан, наприклад, розписався на фотографії з недавнього концерту Вєрки Сердючки. Полтава, до речі, стала першим містом, де письменників було таки троє. Попередні дві зупинки (прес-конференцію в Києві та зустріч у Сумах) Сергій Жадан із невідомих причин пропустив, натомість зійшовши недільного ранку на полтавській.

Ще більше людей зібралося на роздачу поетично-прозових порцій читань, яка вже за три години (тобто о 17-ій) розпочалась у Малій актовій залі ПДПУ. Закутавшись у тьмяне світло (економія електроенергії країни!) МАЗу, Андрухович, Жадан і Дереш сиділи за накритим оксамитовою скатертиною столом, і на табличках перед кожним із них було скромно написано "Письменник".

… Дано команду: "пристебнути паски безпеки!", бо трициліндровий двигун любові за декілька секунд розігнали до трьохсот тридцяти трьох слово-емоцій на хвилину!

Кожен із письменників починав свій підхід до мікрофона словами "пам'ятаю такий-то рік, коли…". І це свідчило не лише про гарну пам'ять усіх трьох, але й про тісносплетення літературного процесу в Україні, принаймні на той час, про який згадувалося.

І коли вони передавали слово один одному, і починали звучати вірші, есеї й коротенькі оповідання, то варто було не лише дивитись на того, хто в даний момент читає, але й спостерігати за іншими двома, а ще чудніше - за реакцією присутніх у залі… Гарантовано, там не було жодної людини, яка б за вечір хоча б не посміхнулася:).

А тепер - коротко про головне (і по кожному зокрема).

Юрій Андрухович. Чи варто зараз пояснювати вам, хто це такий? Та й кому будуть потрібні ці пояснення, якщо найкращим способом дізнатися, who is, так би мовити, who, є просто прочитати один із чотирьох романів чи п'яти поетичних збірок, чи щось із незліченної кількості есеїв, кількох випадкових сценаріїв, однієї зовсім неочікуваної п'єси чи однієї довго очікуваної антології (даруйте за таке незграбне переписування з палітурок)… Цілком може бути, що певні літературогурмани заперечать і скажуть, мовляв, книжки книжками, але коли Патріарх читає вголос, то важко не заслухатись. Слова пливуть у повітрі, звуки виразно артикулюються, а емоції - жестикулюються. Лишається тільки задивитись на сцену, зачаруватись, забутись, захвилюватись, завмерти… Неможливо витримувати ці інтонації, цей голос, і оці абсолютно експресивні рухи руками, і похитування в такт, і притоптування ногою… І вірші перестають бути просто віршами, і читання перетворюється на шоу (тільки зауважте - жодних негативних конотацій!), і дійсно, наче на добрячому рок-концерті, тебе нашпиговує драйвом.

Зачитана була (і невипадково саме у Полтаві) поезія "Загибель Котляревщини", вичеплена з пам'яті, вочевидь, відвідинами садиби Івана Петровича вдень перед виступом. Але і вона звучала як одна зі строф суцільного довгого вірша, у який таки синтезувались усі зачитані Андруховичем твори. І лікар блукає десь поруч, чекаючи, поки його покличуть...

Ці читання полтавцями (наскільки я можу судити за відгуками) сприймалися добре, як теплий чай у листопаді, зігрівало і хотілося ще…

Сергій Жадан. І це вже не система бореться з нами за допомогою наших шкідливих звичок. Це Жадан бореться із системою за допомогою цих самих власних шкідливих звичок. Хм… Чи може писання стати шкідливою звичкою? Письменник діє на вас, на вашу піддатливу впливу свідомість. Особливо, коли в кедах і читає вірші. І якщо є соціальні тексти сьогодні, то він - Сергій Жадан - їх автор. Тут тобі й анархія, і менеджери середньої ланки, і трамадол з бритвами, і гриби Донбасу, і конфісковані шнурки… Соціальність тепер мало кому потрібна. А якщо говорити відверто, то хіба як тема змагань у передвиборчих кампаніях. Але Жадан помічає надто багато деталей, і, що головне, ці деталі надто важливі, щоб їх не помічати. Лишається виловлювати зі своєї сітки воріт м'ячі рядків, які тобі забивають знову і знову. Влучно, просто, вийшовши "сам на сам"…

Один мій дуже добрий друг має стільки ж років, скільки і Сергій. Більше того, він у той самий час навчався в одному з харківських вузів, тому Жаданові книжки писані, як про його власне студентство. А студентство - це коли найкращі роки життя (так їх прийнято називати) й усвідомлення про їхню найкращість співпадають у вимірах часу й простору. Нехай хтось пхикатиме на ненормативну лексику в його текстах, змальовування абсолютно немальовничих картин життя в тогочасних гуртягах, проповідування так званих "шкідливих звичок", від яких відмовляються одиниці, але все це насправді є дуже точною ілюстрацією загубленого в розламі країни покоління, до якого належить Жадан і ще багато тисяч таких же молодих людей. Покоління, що застрягло (у сенсі відчуттєвому) в середині 90-х, як на провінційному вокзалі, в очікуванні міфічного потяга…

У неділю в Полтаві Жадан читав вірші зі своєї книги "Марадона" (щойно випущений "посібник по футболу"), читав гарно й натхненно, як і годиться автору. І, зрештою, стьобу, сміху і соцреалізму вистачало.

Любко Дереш. "Любко, - кажу я йому, - ти мені схожий на студента четвертого курсу". Але якого біса четвертого? чому саме четвертого? чому не п'ятого, скажімо, чи, приміром, третього? "Це коли вже все можна, але ще не переобтяжений дипломною", - відповів він. Так от, Любкові Дерешу вже можна все. У тому числі й писати про те, про що порядні дівчатка вголос говорити соромляться, про те, про що ці дівчатка так хочуть прочитати. А ще краще почути, як про це говорить хтось інший.

Що ми знали про мушку-дрозофілу, крім того, що "колискою її цивілізації" може стати не лише гнила картопля? Чи знали ми взагалі, як звуть цю маленьку (але горду) комашку? І ніхто не думав, що польові дослідження її життєвого циклу можуть бути такими пізнавальними, і, найголовніше, веселими. І не забудьте, що у середньому чоловік в Україні живе понад дві тисячі комашиних життів.

Голос у Любка такий м'який, плавний, тому коли він читає, то можна запросто втопитися саме в оцій м'якості, якщо не вміти плавати, звичайно. Фанатки атакують його поглядами, штурмують записками з освідченнями, але Любко залишається, що називається, "нє прі дєлах"…І цього полтавського вечора Любко був учергове атакований прихильниками, які навряд чи пішли б, не достоявши черги за автографом.

Однак, як це не прикро визнавати, зала була неповна. Не читають у нас у Полтаві сучасну українську літературу, чи що?.. Тим не менше, незалежно від своєї кількості, публіка, що прийшла послухати трьох найпопулярніших письменників країни, отримала те, за чим прийшла. Чи то враження, спогади, автографи, книжки, легке розчарування, задоволення, драйв, відповіді на турбуючі питання, поштовх до якихось дій, чи то будь-який інший варіант.

Наостанок хочеться висловити подяку всім, хто був причетний до організації цього дійства, а саме: видавництву "Фоліо" і "КСД", гурту "Контрабас" і Ярославові Дем'яненку зокрема, Євгену Брижу та "М-Арт". Будьте!

Комментирование статей отключено.
Комментарии:
Ялина, 27.10.2007, 14:34
це такий вишуканий стьоб, чи я не доперла комплімент? тоді дякую)
meganom, 24.10.2007, 19:18
мені дуже подобається як пише свої творіння пані Ялина. щоразу відкриваючи список статей порталу відразу очами починаю шукати автора, щоб насолодитися справді майстерним володінням слова! зачитуюся просто нереально:) дякую!!!
Yaro, 16.10.2007, 23:32
Ага-ага! нормально, навіть класно тоді було!
©  2006 — 2018
Полтавский музыкальный портал

При использовании материалов
ссылка на сайт обязательна.
Сделано в
Веб-мастерской Фокс
Информация о сайте