Полтавский музыкальный портал поиск полтавской музыки связь с администратором Полтавского музыкального портала

Полтавский музыкальный портал

Вход участника: 
 
вход в Полтаский музыкальный портал
помнитьЗабыл
Музыка по стилям:
DJs
Авторская песня (2)
Акустическая музыка (1)
Альтернатива (2)
Джаз
Металл (1)
Панк (1)
Поп (1)
Рок (4)
Рэп, хип-хоп (2)
Фолк

Реклама
Реклама
Вечір пам'яті героїв Крут

Автор: Ялина
Фото: РомкО’Сук

Якщо країна не вміє берегти своїх героїв, то їй залишається хоча б щорічно покладати квіти до їх постаментів і пам'ятати. Пам'ятати їх діяння, їх подвиги, самовідданість. Буває і таке, що лише смерть возвеличує і вкарбовує часом безіменних героїв в історію. Це сумно, але це так.

"28 січня 1918 року поблизу залізничної станції Крути (за 18 км від м. Ніжина Чернігівської області) відбувся нерівний бій київських студентів з чотирьохтисячним загоном більшовицької армії" - говорить листівка, що її дав мені якийсь хлопчина того вечора. Вечора пам'яті героїв Крут. "(…) У нерівному бою загинула більшість ще не обстріляних і незагартованих бійців. На кілька днів бій студентів під Крутами стримав завоювання Києва більшовиками".

І нехай потім історики досліджують подробиці, з'ясовують обставини, можливі причини, наслідки і повороти подій, піднімають архіви і документи. Смерть є смерть. І три сотні юнаків зустріли її зимового дня із нікому тепер не відомими думками, мріями і сподіваннями. Вічна пам'ять…

І задля підтримання вічового вогню пам'яті про молодих героїв Крут щорічно влаштовуються живі концерти. Цьогорічний відрізнявся ще й показом короткометражного документального фільму про тогочасні події в Україні, своєрідний екскурс в історію для ознайомлення з тією її сторінкою, яка лишила по собі кривавий слід.

Але перед тим, як перейти до портретів груп, що виступали, трохи загальних планів.

Зображення перше. Люди. Зізнаюсь, такої кількості глядачів і слухачів я не очікувала, і, не приховую, була приємно здивована цим фактом. Навіть засумнівалась, чи це бува не пригнали добровільно-примусово якихось учнів старших класів (як бувало під час мого навчання, для т.зв. "масовки") задля створення видимості зацікавлення. Але, придивившись, побачила, що вік присутніх часом да-а-алеко не шкільний, іноді навіть пенсійний, частіше студентство і працююча молодь. Вже краще. Та трохи згодом мій піднесений настрій дещо погіршило споглядання, з дозволу сказати, поведінки окремих індивідуумів під час концерту. Влучно це прокоментував Ігор Вишняков: "Наука безсильна", і вона (наука) дійсно здає позиції, коли мова йде про розмову з феноменом "імбецил звичайний". І як можна пояснити людині з мозком (начебто) у черепній коробці, що він не один у залі, і що мене мало цікавлять його безглузді і недоречно-тупі вигуки з місця, волання про те, що він сюди, вибачте, не якихось там героїв прийшов вшановувати, а "музон паслушать, сємак пахавать", при цьому поклавши брудні нижні кінцівки на парапет балкону. Мабуть, ніяк. Не обійшлося й без нарікань місцевих жіночок у стилі "молодьож нинчє така пішла-а, шо прямо ужас…"

Зображення друге. Організація. Про рівень загальний казати важко, були і недоліки, і моменти відверто приємні. З перших варто назвати звук, який, за звичаєм філармонії, як завжди трохи псував враження від виступів своєю віддаленістю від епітетів "хороший" і "пристойний". Звук був "так собі" (і "можна було краще"). Також я не люблю, коли про свою безпосередню причетність до створення будь-чого відкрито "кричать" із усіх сил величезними літерами, таким чином рекламуючи себе (здається, це тепер зветься піаром). Тим більше мене дратує, коли це роблять політики й партії. Ну, зробив добру справу - то хай люди радіють, а інакше - це показова добра справа, не заради неї самої, а задля її черговості у списку (у якому тепер з'явилася ще одна "галочка"). Тому імен і офіційних назв я не писатиму, не зважаючи на необхідність "віддати належне" і теде. До речі, на афішах (дизайну середньої примітивності) чомусь ні словом не обмовились про приурочення концерту. Хм...

Із моментів гарних не можна не відзначити хороші кіно- і музичну частини, порадувала також присутність арт-вертеповської ятки з новинками літератури, музики, мистецьких журналів й іншої духовної їжі, біля якої, на щастя, юрмилося людей більше, ніж біля столику з їжею в побутовому її сенсі. І срачу особливого після концерту я не помітила. Та й присутні в переповненому залі доволі привітно реагували на виступи гуртів - останнього так точно.

Зображення третє. Крупним планом. Першою на сцену вийшла молода, але така, що вже встигла заявити про себе у місті, команда "de Joker" (маю на увазі участь у конкурсах "Квадрату У", радіо "Ваша хвиля"). У музиці відчувається вплив хіп-хоп мотивів, у текстах присутній великий відсоток життєрадісності та й грають хлопці доволі непогано. І якщо зуміють знайти своє власне, особливе і характерне лише їм звучання, то мають всі шанси стати прийдешнім поколінням молодіжного альтернативного руху. Бо задатки є - володіння інструментами, ритмом у голосах двох вокалістів, наявність динаміки у виконанні й поводженні на сцені та невід'ємне бажання творити.

Гурт "Dель Тора", що змінив на сцені "de Joker", має у своєму складі широкий спектр інструментів. Звучать вони (маю надію, поки що) не дуже зіграно. І знову ж таки, камінь в город звукорежисера, який з невідомих причин зробив акустичну гітару, клавіші і скрипку майже нечутними у піснях. Прикро, звичайно, але надалі - творчих успіхів і розвитку "Dель Торі" та гарних звукачів на виступах. "Багатоінструментальний арт-рок, подекуди із сильним впливом традиційного харду і етно-елементами" (визначення найбільш вдале і чітке, дане лідером гурту Євгеном Янкевичем) подеколи звучить просто надзвичайно, але у якийсь момент щось наче "ламається". Загалом же команда радо сприймає критику, що є беззаперечним кроком назустріч подальшому вдосконаленню.

Яскравим прикладом гармонійної зіграності численних інструментів була у той вечір група "Вертеп", яку чомусь називали гуртом "Мандрівні дяки". Так, вони часто представляють себе як "Гурт мандрівних дяків "Вертеп"" (самі музиканти пояснили це так: чому мандрівні? бо мандруємо по всьому світу; чому дяки? бо дякуємо:) ), але ж це не привід виривати фрагмент з контексту, позаяк ключовим тут є останнє слово в назві. Ну це так, деталі. Цікавим був їх живий виступ - це такий собі своєрідний музичний вертеп-театр, де кожен грає відведену йому роль (тобто грає на певному інструменті), які й складаються разом у дії та цілісні постановки-спектаклі. Це пісні, де "кожна нота і кожне слово - східняцька земля, яка милостиво дозволяє нам ходити по ній ногами і бути від того щасливими" (цей вислів я поцупила з передмови в новому альбомі "Бучалчин Ґандж", надто він мені сподобався :). "Вертеп" - музика життя і радості, мелодії засніжених колядок і купальських ночей, мотиви численних народних святкувань і приурочень до важливих дат, нагадування про дідівські традиції, співанки для небайдужих світу цього, звуки дніпрових хвиль...

Такий вийшов вечір пам'яті. Пам'яті героїв Крут.

Гуртам - спасибі за музичне оздоблення, всім причетним - за вкладену працю в організацію вечора, філармонії - за приміщення і сцену, всім присутнім - за присутність.

Комментирование статей отключено.
Комментарии:
Гламурный Гопнег, 28.03.2007, 14:23
Мля, Ты миня не уважаиш!!!!
алигафрен, 28.03.2007, 14:10
запарили уже вспоминать кто и когда помер!!! еще и концерты устраивать! как ещё крёстный ход не устроили. при прочтении плакаль
Иванов, 13.03.2007, 11:56
Наверное, потому что по-русски!
Ромко [Suc], 07.03.2007, 19:09
Іванов, ну, що ж ти з помилками постійно пишеш… :-( А ще журналістом називаєшся…
ИВАНОВ, 07.03.2007, 10:43
Ждите! ждите! Вам она все-равно не понравиться!
Ялина, 03.03.2007, 15:20
не обов,язково мати муз.освіту, щоб зрозуміти при прослуховуванні, шо певні інструменти, які є на сцені, не чути. ти ніколи цього не помічав??? І ще: давай я сама вирішу про шо і як мені писати. Ти займайся своєю справою, а я своєю. І, до речі, чекаємо статтю про квартирник Кожевнікова!!!!
Ромко [Suc], 03.03.2007, 10:31
Гы-гы! Ну, прямо как в анекдоте: "Вас Ивановых не поймёш" — Plaxov говорит: "критикуй", Иванов — "не критикуй"… :-)
Иванов, а фигли, мне скрывать нечего!, 02.03.2007, 14:10
Web, Возьми и напиши оду автору!
Ель, не критикуй, плиз, бедных артистов, а то им и без тебя в Полтаве плохо живеться! Или делай это помягче! А то ведь и обидяться! «Звучать вони (маю надію, поки що) не дуже зіграно. І знову ж таки, камінь в город звукорежисера, який з невідомих причин зробив акустичну гітару, клавіші і скрипку майже нечутними у піснях.» Если бы у тебя было десять лет муз. образования, то я бы тогда ещё понял, а так! Извините! Не надо писать длятого чтобы что-то написать! Остальное при встрече!
Крапля, 20.02.2007, 19:55
була, чула, бачила…хотілось би написати критику не щодо статті, а щодо того, що відбулося…дійсно оточуючі вражали своєю некоректністю й глибоким пофігізмом… хтілось взяти всіх отих недоумків і вислати в минуле на місце юнаків під Крутами…
Web, 20.02.2007, 10:03
Прочитав статью, в который раз поразился лёгкости, простоте слога и в то же время глубине и актуальности смысла. Просто вынужден восхитится работой автора, как статьи, так и снимков…
Я искренне горжусь своим знакомством с такими творческими людьми!
Примите моё восхищение Вашим образом жизни и отношением к ней.
Даже слегка завидую…
Искренне Ваш…
voronopad, 19.02.2007, 00:36
Жалею, что не бЫЛ…
:(
©  2006 — 2018
Полтавский музыкальный портал

При использовании материалов
ссылка на сайт обязательна.
Сделано в
Веб-мастерской Фокс
Информация о сайте